Тема з угодою України та США щодо корисних копалин стала причиною гострого конфлікту Києва та Вашингтона.
Досі незрозуміло, чи буде його підписано.
Сигнали надходять дуже суперечливі. І наслідки можуть бути вкрай важкими для України.
Причому, як у разі відмови підписати, так і у разі підписання. Найдивовижніше те, що вся ця історія була ініційована українською владою, а не американцями.
Ще більше року тому, зіткнувшись зі скептицизмом республіканців щодо продовження американської допомоги Україні, Київ почав активно просувати у Вашингтоні тему величезних запасів корисних копалин в Україні, які б могли отримати американці за підсумками війни. З підтекстом, що для цього потрібно продовжувати надавати підтримку.
Потім пункт про доступ американців до корисних копалин був включений Зеленським до "плану перемоги" і, таким чином, "інституалізований".
"План перемоги" із темою родовищ президент презентував і Байдену, і Трампу. Причому останнього, судячи з його недавніх заяв, він справді вразив.
Чи жарт – від України можна було отримати сотні мільярдів доларів корисних копалин, окупивши всі понесені витрати Америки. І тому не дивно, що невдовзі після своєї інавгурації Трамп згадав про цей план і доручив підготувати угоду на півтрильйона доларів. Однак, буквально одразу, виявились дві великі проблеми.
Перша – Трамп бачить доступ до корисних копалин як компенсацію за вже надану американцями допомогу. А Зеленський просуває тему як "запоруку" під майбутню допомогу та "гарантії безпеки".
При цьому Трамп і його адміністрація вже неодноразово заявляли, що не мають наміру більше витрачати гроші на Україну і, тим більше, не мають наміру давати гарантії безпеки, які, на думку Вашингтона, має взяти на себе Європа.
Друга – сумнів у наявності обіцяних Зеленським покладів корисних копалин в Україні на трильйони доларів. Щодо вартості багатств українських надр є різні оцінки.
Найбільш популярною із них стала оцінка українського Forbes. 2023 року він оцінив вартість запасів корисних копалин в Україні в 14,8 трлн доларів. Однак, як ми вже писали, ці оцінки не враховують реальну собівартість видобутку корисних копалин, конкретні характеристики.
Типовий приклад – кам'яне вугілля. За оцінками Forbes, із зазначених вище 14,8 трлн доларів, 62% (або понад 9 трильйонів) – це вугілля.
Однак, навіть якщо формально в надрах України є поклади вугілля на таку суму, на практиці це порожні цифри, оскільки, за рідкісним винятком, розробляти ці родовища за нинішніх технологій та ціни на вугілля нерентабельно. І більшість шахт у країні протягом останніх десятиліть були збитковими, а багато хто взагалі закрився.
Приблизно та сама ситуація, за оцінками фахівців, із літієм і не тільки.
"В Україні немає значних родовищ рідкісноземельних металів, крім невеликих скандієвих копалень, розробка яких нерентабельна. Геологічна служба США, авторитет у цьому питанні, не вказує, що країна має якісь запаси. Як і будь-яка інша база даних, яка зазвичай використовується в гірничодобувному бізнесі", - пише в Блумберг Бюмберг.
Він припускає, що Трамп міг переплутати "рідкоземельні елементи" з набагато ширшою концепцією "критичних мінералів". З останніх Україна має кілька комерційних шахт титану та галію.
Але й вони не коштують заявлених Трампом 500 мільярдів. Є також великі родовища залізної і марганцевої руди деяких інших копалин, але це явно не те "рідкоземельне Ельдорадо", яке було обіцяно Вашингтону.
Чи є в Україні поклади з корисними копалинами, про які раніше заявляв Київ, вже сумнівається і Трамп.
"А потім він (Зеленський - Ред.) намагався укласти з нами угоду щодо рідкісноземельних металів. Хто знає, скільки вони реально коштують? Хто знає, чи є вони у них взагалі?", - заявив учора президент США.
Як пише нардеп Олексій Гончаренко, "коли стало зрозуміло, що ніяких великих запасів рідкісноземельних металів і корисних копалин у нас немає, американці зажадали те, що насправді у нас є. А у нас є інфраструктура, газотранспортна система, атомні електростанції" (про те, що в американському проекті угоди були не тільки корисні).
При цьому він також каже, що тему з родовищами спочатку було запропоновано Зеленським та американці раніше і не думали у цьому напрямі.
"Ідея про рідкісноземельні метали та їхню торгівлю - належить Володимиру Олександровичу Зеленському. В Америці подібних розмов взагалі не було! Це наші геніальні уми придумали цю ідею, що вони її продадуть Дональду Трампу, а він приїде і скаже "окей", - пише Гончаренко.
Що далі? Судячи із заяв Офісу президента, Київ зараз намагається переконати США включити до договору якісь "гарантії безпеки".
Але якщо це не вийде, або Вашингтон буде готовий дати лише формальні гарантії, тоді перед Зеленським буде вибір із двох поганих варіантів.
Перший - підписати явно кабальний договір із США, який передає американцям стратегічні активи України в рахунок вже наданої допомоги, нічого не отримуючи натомість. Як висловився один із представників адміністрації Трампа, "Україні пропонують з'їсти "сендвіч з лайном", а західні ЗМІ пишуть, що умови угоди навіть гірші, ніж накладені репарації на Німеччину та Японію, які програли у Другій світовій війні.
При цьому, звісно, договір не буде таємним, з ним ознайомиться широка громадськість. Як мінімум тому, що він вимагає ратифікації Верховною Радою (без цього він не матиме сили). Другий варіант - не підписувати договір і посилити конфлікт із Трампом з дуже високим ризиком повного припинення будь-якої допомоги США (включаючи відключення "Старлінка").
Тим більше, що сам Трамп уже прямим текстом заявляє, що Київ "сильно пошкодує", якщо не підпише угоду. Вибір, ясна річ, важкий. А тому Зеленський і тягне із остаточним рішенням.
