Німеччина та Польща задумалися про отримання для себе ядерної зброї
"Обійми" президентів США та РФ Дональда Трампа та Володимира Путіна змусили Німеччину задуматися про ядерну зброю.
Про це пише The Wall Street Journal.
Імовірний майбутній канцлер ФРН Фрідріх Мерц на питання про те, чи слід Німеччині створювати власний арсенал, не виключив цього, обмовившись, що "сьогодні в цьому немає необхідності".
Жоден німецький лідер не закликав до альтернативи ядерному стримуванню США в Європі з моменту закінчення Холодної війни, зазначає WSJ.
Трамп чи члени його команди не заявляли, що хочуть вивести війська з Європи. Але президент США намагався зробити це у свій перший термін, а зараз "шукає розрядки" з Путіним, що підриває довіру до Штатів до ЄС.
"Чому Путін повинен думати, що у разі ескалації в Європі Трамп застосує ядерну відповідь? Кожен крок Трампа говорить про інше", - заявив політолог Максиміліан Терхалле, запрошений науковий співробітник Інституту Гувера при Стенфордському університеті.
При цьому ні британський, ні французький арсенали, що налічують не більше сотні боєголовок, не йдуть у жодне порівняння з російським арсеналом, що налічує близько 6000 боєголовок.
"У Франції та Великобританії вже є мінімальний надійний потенціал ядерного стримування, але вони завжди працювали за підтримки США", - каже керівник відділу стратегії, технологій та контролю над озброєннями Міжнародного інституту стратегічних досліджень Олександр Болфрас.
А тому для Німеччини передача своєї безпеки на субпідряд Франції та Великобританії "може зробити її заручницею політичних змін у Парижі та Лондоні, так само як зараз вона залежить від забаганок Трампа", пише WSJ.
Щоправда, є чимало обмежень.
Німеччина підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, яка забороняє їй розробляти ядерну зброю і не дозволяє іншим підписанцям допомагати їй у цьому. Вона також відмовилася від зброї у договорі, що проклав шлях до возз'єднання Німеччини.
Якщо Берлін вирішить створити арсенал, йому доведеться робити це таємно – не тільки тому, що він порушить свої зобов'язання, а й тому, що ці зусилля зроблять його мішенню для ворогів.
"Така розвинена промислова країна, як Німеччина, має бути в змозі створити боєголовку швидше, ніж інші потенційні розповсюджувачі", - каже Фабіан Хінц із Міжнародного інституту стратегічних досліджень.
Але вона зіткнеться з юридичними та технічними перешкодами, і їй буде важко приховати свою програму.
Німеччина має невеликий запас збройового урану для використання в цивільному дослідному ядерному реакторі, яким керує Мюнхенський технічний університет. Вважається, що вона має наукову та промислову базу, необхідну для розробки зброї. Тим не менш, щоб отримати достатню кількість ядерного матеріалу та розробити зброю, ймовірно, буде потрібна допомога ззовні.
"Нікому ще не вдавалося зробити достатню кількість матеріалу для бомби, не будучи виявленим. А зараз це зробити набагато складніше, тому що технології розвідки та спостереження стали набагато витонченішими", - говорить Боллфрас.
Навіть якщо Берлін створить боєголовку, він зможе її випробувати. Це важко зробити безпечно в такому густонаселеному регіоні, як Європа, і майже неможливо приховати з огляду на сейсмічний, супутниковий та радіаційний моніторинг, який проводять країни та міжнародні організації.
Інший шлях експерти називають "ядерним порогом" - формою балансування на межі війни, коли країна наближається до розробки власної зброї та заявляє про готовність переступити поріг у разі загрози.
"І все ж, щоб Німеччина мала подібну самовпевненість, щоб так радикально переслідувати свої власні інтереси і порушувати так багато норм... Це досить важко собі уявити", - говорить Боллфрас.
Одночасно з виходом матеріалу польський прем'єр-міністр Дональд Туск заявив, що Варшаві потрібна ядерна зброя. За його словами, Польща "має прагнути отримати доступ до ядерної та інших видів неконвенційної зброї". Наприклад, отримати захист французької ядерної парасольки.
У перший рік російського вторгнення до США заявляли, що Іран прискорив створення ядерної зброї.
А в Пентагоні вважають, що до кінця 2020-х - початку 2030-х років матимуть справу вже з двома ядерними державами, що мають арсенали, приблизно рівні американським : Росією і Китаєм.
