Вибір та біль Зеленського. Чотири сценарії для України в третю річницю війни
Треті роковини повномасштабної війни Україна зустрічає під загальні розмови про швидке припинення вогню та настання миру. Однак поки що його контури вкрай розмиті і перспективи досить неоднозначні.
Напередодні інавгурації Дональда Трампа у західних ЗМІ переважала думка, що головною перешкодою для мирного врегулювання стане Володимир Путін. Вважалося, що коли його армія володіє ініціативою на фронті, він не має особливих стимулів завершувати війну. Прогнозувалося, що Трамп тому жорстко тиснутиме на нього всіма можливими способами. До цього закликали і у Києві.
"Путін має відчути біль", - цитувала тоді британська газета The Telegraph радників Володимира Зеленського.
Але в результаті біль через Трамп відчув насамперед сам Зеленський. На нього обрушилася найжорстокіша хвиля критики з боку нового президента США. Якщо виходити із заяв Трампа, то саме Зеленський виглядає наразі головною перешкодою для завершення кровопролиття. Натомість РФ, за словами Трампа, до переговорів про припинення війни готова.
Сам мирний план Трампа поки не презентували, але із сукупності інформації можна зробити висновок, що президент США хоче оголошення перемир'я найближчим часом, потім скасування військового стану та проведення виборів, а потім – підписання мирного договору.
Зеленський вже виступив проти цього, вимагаючи гарантій безпеки, які включали б зобов'язання США збивати російські ракети та літаки у разі нового вторгнення. Так як це, по суті, означає зобов'язання Америки вступити у війну з РФ, вкрай малоймовірно, що Трамп (та й будь-який інший американський президент) погодиться на таку умову. Також Зеленський вимагає ввести західні війська в Україну після завершення війни, але це навряд чи можливо без згоди РФ.
Як до плану "перемир'я-вибори-світ" ставиться Росія? Західні ЗМІ пишуть, що Москва та Вашингтон його вже погодили. Але офіційно РФ цього не підтверджувала. У Москві, як і раніше, заявляють, що просто перемир'я Росію не влаштовує, а потрібно "ліквідувати першопричини конфлікту". З іншого боку, і пряма критика Трампа від росіян не звучить - навпаки, на його адресу поки що лунають лише позитивні коментарі. А до теми проведення виборів в Україні у Москві ставляться позитивно. І при цьому Кремль мало не у щоденному режимі заявляє, що для завершення війни готовий сісти за стіл переговорів з Україною та навіть особисто із Зеленським.
І на такому тлі Зеленський з його постійною критикою мирних планів Трампа дійсно виглядає як основне гальмо у справі завершення війни, що накладається на його відмову підписати у запропонованому американцями вигляді угоду про природні ресурси. Все це створює враження наростаючого конфлікту між Києвом і Вашингтоном, результатом якого може стати найнебезпечніший для України сценарій – продовження війни, але вже без допомоги США, що матиме важкі наслідки для фронту.
Чому Зеленський чинить опір плану американців? Офіційно Банкова, як писалося вище, висуває умовою припинення вогню гарантії безпеки, готовність надавати які з боку Заходу поки сумнівна.
Неофіційно в політичних колах обговорюють версію, що Зеленський вимагає гарантій збереження власної влади після завершення війни, тоді як, за даними західних ЗМІ, Трамп виходить із того, що влада в Україні має змінитись. І якщо такі гарантії будуть отримані, Зеленський піде на припинення вогню та підписання угоди про завершення війни, і на угоду з надр, і на багато іншого.
З одного боку, Зеленський справді є фігурою, яку важко обійти під час вирішення будь-яких питань в Україні. За час війни він встановив жорсткий контроль практично над усіма процесами в країні, політичну конкуренцію фактично знищено, більшість ЗМІ керовані. Право на критику Зеленського мали донедавна лише особи та структури, які прямо чи опосередковано патронуються американським посольством та Держдепом. Але зараз, після припинення фінансування по лінії USAID, а також через пертурбації в американській владі, у Зеленського, схоже, готові покінчити і з цією "оазою демократії". Санкції РНБО проти Петра Порошенка – перші дзвіночки. Відсутність будь-якої реакції на них з боку влади США та ЄС дають стимул Банковій активізувати зусилля щодо остаточного зачистки залишків опозиції та створення повністю підконтрольного політичного та медійного поля.
Також Зеленський зараз намагається використати різкі заяви Трампа на свою адресу (зокрема, звинувачення у відповідальності за початок війни) та відверто кабальні умови пропонованої угоди про надра для консолідації навколо себе підтримки суспільства.
З іншого боку, невідомо, як поведуться українська еліта та держапарат, якщо конфлікт між Зеленським та США продовжиться і поглибиться. Сигнали надходять суперечливі, і сьогоднішній показовий на очах у високих гостей з ЄС провал голосування у Верховній Раді на підтримку продовження повноважень президента - один із показників, що процеси можуть піти не за запланованим Банковим сценарієм.
Окреме питання – ситуація в армії. Вона дуже непроста, свідчення чого – велика кількість випадків самовільного залишення частини. Однак поки що видимих ознак критичного падіння керованості, боєздатності та відверто бунтівних настроїв у ЗСУ не спостерігається. Але якщо ситуація на фронті різко погіршиться, то настрої військових можуть радикалізуватися.
Втім, навіть із урахуванням цих загроз припинення американської допомоги саме собою навряд чи спонукає Зеленського піти на поступки. Для цього з боку Вашингтона будуть потрібні набагато жорсткіші заходи впливу.
Інше питання, що зупинка американської військової допомоги та наростаючий конфлікт із Вашингтоном при продовженні війни погіршує військові перспективи України і згодом може призвести до найважчих наслідків аж до обвалення фронту та укладання миру на кардинально гірших умовах, ніж пропонуються зараз.
Зеленський, безумовно, таку загрозу розуміє, а тому намагається її запобігти, працюючи за двома напрямками.
Перше – збільшення підтримки Європи. Але абсолютно незрозуміло, чи здатний ЄС скільки-небудь відчутно заповнити нестачу американської допомоги. Більше того, в європейських країнах сильні настрої на користь якнайшвидшого завершення війни з перспективою відновлення відносин з Росією. Тому далеко не очевидно, що Європа взагалі захоче поодинці тягнути підтримку України, а не спробує домовитися з РФ. Щоправда, у Києві зараз популярна ідея створення альянсу у складі Великобританії, Франції, Польщі, країн Прибалтики та Скандинавії для спільного протистояння Росії. Але чи здатне це міні-НАТО надати Україні суттєву допомогу (особливо враховуючи економічні проблеми, що наростають у Британії та Франції), теж незрозуміло. Крім того, слід враховувати, що країни глобального Півдня, зокрема Китай, переважно підтримують якнайшвидше припинення вогню. Тобто те, що пропонує Трамп. І якщо США й надалі дотримуватимуться цієї лінії, але проти неї продовжуватимуть виступати Україна та частина європейських країн, то вони можуть опинитися фактично в дипломатичній ізоляції.
Другий напрямок – спроби спонукати Трампа продовжити військову допомогу Україні, перервати переговори з Росією та посилити проти неї санкції. З урахуванням всього того, що вже наговорив і зробив Зеленський (у тому числі і з приводу угоди про надра), а також стратегічної лінії команди Трампа на відновлення відносин з РФ, щоб запобігти подальшому зближенню Москви і Пекіна, це дуже важке завдання, але зусилля робляться. Зокрема, у цьому напрямку діятимуть Емманюеаль Макрон та Кір Стармер під час візиту до Вашингтона цього тижня. Західні ЗМІ пишуть, що вони намагатимуться переконати Трампа припинити двосторонні переговори з РФ та підтримати план запровадження європейських миротворців в Україну після завершення війни (якщо Трамп підтримає такий план, це погіршить перспективи домовленостей із Росією, яка вже виступила проти розміщення військ країн – членів НАТО в Україні). Також активно задіяно для переконання Трампа та лобі ВПК у Республіканській партії. Але, повторимося, успіху не гарантовано.
Однак навіть якщо за обома напрямками (американським та європейським) буде провал, Зеленського це навряд чи спонукає погодитися на пропоновану Трампом схему "перемир'я-вибори-світ" без гарантій свого збереження при владі. Владу він просто так віддавати не збирається. Навіть попри очевидні ризики для України та себе особисто.
Тому в майбутньому вимальовуються чотири сценарії розвитку подій.
Перший : Зеленський отримує гарантії збереження своєї влади після завершення війни від Трампа та Путіна і підписує все (або майже все), що йому запропонують США та Росія. У такому разі війна закінчиться досить швидко. Щоправда, чи зможе потім Зеленський скористатися гарантіями і утриматися при владі питання відкрите.
Другий : США знайдуть спосіб змусити Зеленського прийняти умови завершення війни без гарантій його збереження при владі. Це теж призведе до швидкого завершення війни (через оголошення перемир'я), після чого відбудуться вибори і, швидше за все, в Україні зміниться влада.
Третій : Зеленський та "партія війни" на Заході переконають Трампа розгорнути свою політику та продовжити військову допомогу Україні, посилюючи санкції проти РФ. Це означатиме, що війна продовжиться і, більше того, виникає ризик її ескалації аж до прямого зіткнення НАТО та Росії з загрозою ядерної війни.
Четвертий : інерційний сценарій. Війна продовжується, американська допомога Україні припиняється. Розвиток подій за такого варіанту багато в чому залежить від того, чи зможе збільшити допомогу Європа, а також від стану справ у Росії (чи збережеться там стабільна ситуація і чи не розпочнеться соціальне та політичне бродіння через тривалу війну). Але в будь-якому разі для України цей сценарій створює величезні ризики радикального погіршення ситуації на фронті та, відповідно, умов завершення війни.
