Під час дискусій про справедливість карантинних обмежень все ще інколи звучать апеляції до універсальних свобод і прав особистості. Проте, авторам таких аргументів стає все важче їх застосовувати. Дискурс змінюється. Раніше в подібних спорах посилалися на прогресивні практики Європи. Зараз це неможливо, бо в європейських країнах так само запроваджуються все нові заходи по контролю над суспільством. Взагалі, «Подія-2019» приведе не лише до Великого Перезавантаження, обмеження споживання і гальмування економічного росту, особливо у країнах поза межами «золотого мільярду». Так само відбудуться зміни у суспільних відносинах. Громадянські свободи і політичні права, свобода слова та електоральна конкуренція залишаться у минулому і поступово будуть вимарані з підручників історії. Вже зараз у країнах-трендсеттерах акцент робиться на квотах для меншин, водночас дотримання і захист політичних прав випали з мейнстріму.
Підтримувати достатній рівень споживання для середнього класу, щоб він давав політичну підтримку керівному прошарку – більше невигідно, це несе забагато видатків.
Насправді, відбудеться повернення до ситуації, яка була нормою ще якихось 70-100 років тому. І взагалі, вільні каменярі, які під час французької революції оголосили гасло про «свободу-рівність-братерство», не мали на увазі включення до цієї системи 100% населення. Так само як і їх колеги по цеху, які створили найбільшу демократію, не збиралися ділитися всіма завойованими правами з рабами чи іноземцями. Тому в близькому майбутньому широкі права збережуться не для всіх. Для прекаріату свобода буде обмежена периметром, дозволеним кольором QR-коду, або ж рамками віртуальної реальності.
Загальне виборче право відміняти поки що не будуть, проте вага електоральної демократії зменшиться. В більшості країн світу результати виборів відомі до їх початку, проте сама церемонія відбувається як данина світовому карго-культу. Інші країни поступово перейматимуть цей передовий успішний досвід. Окрім того, все більше владних повноважень буде передаватися позадержавним та наддержавним утворенням, які ніяк не залежать від виборців чи їх обраних представників. Цензура інформаційних потоків уже передана на аутсорс до компаній Big Tech.
Якщо озирнутися навколо, то можна помітити, що в усіх країнах-сусідах України в останні роки відбулося поступове зменшення рівня свободи слова та електоральної конкуренції. Очевидно, що довго залишатися винятком наша країна не зможе, і це навіть не залежить від волі її політичних керівників на якомусь конкретному етапі. Тому закликати до дотримання вчорашніх ідеалів – не варто. До речі, багато хто із недавніх лібералів зараз уже займає місця в перших рядах борців за тотальний контроль Системи над індивідуумами.
Гравцям, які залишилися – приготуватися до наступної гри, будь ласка.
